1955 май. Константиновская 1. Столовая. Первый владелец усадьбы - купец и издатель Губанов Тимофей Александрович
Саме у 1880-х роках засновують свій бізнес київські видавці лубочної літератури. Одним з найвідоміших комерсантів був Тимофій Олександрович Губанов, який починав у Москві, а згодом у середині 1880-х років переніс основну свою діяльність на українські терени. Пізніше (1913 р.) справу успадкував його син Іван Тимофійович. На підставі наявних томів науково-допоміжного ретроспективного покажчика «Книга в Україні. 1861−1917» можна припустити, що він випустив друком понад 400 видань. На українських теренах він був найпродуктивнішим лубочним видавцем.
Спочатку Т. О. Губанов продукував традиційну російську лубочну книгу і поширював її на українських теренах. Через конкуренцію з російськими лубочниками він вимушений був враховувати специфічні місцеві запити, тому почав випускати, наприклад, романи О. Невзорова «Иван Степанович Мазепа – малороссийский гетман» (К., 1895) і «Гетман Богдан Хмельницкий, или присоединение Малороссии» (К., 1897). Популярність творів І. П. Котляревського, Г. Ф. Квітки-Основ'яненка серед українського населення змусила його звернутися до спадщини цих представників красного письменства. Його фірма, спекулюючи на шевченківській тематиці, випускала також пісенник «Укpаинский кобзаpь» (К., 1898).
Відомий також і його твір «Приключения казацкого атамана Урвана: историческое предание» (вид. Є. О. Губанов, М., 1884),
За матеріалами репертуару української книги, з 1894 року Т. О. Губанов випустив близько 100 україномовних лубочних видань. Поширеним для його видань був наклад у 8 тис. прим., хоча популярна повість «Наймичка» (обсягом 72 стор. – 1-е вид., 102 с. – 2-е вид.) двічі перевидавалася накладом по 12 тис. прим., а три перевидання пісенника «Украинский кобзарь» мали загальний наклад 36 тис. прим.
Про популярність його фірми свідчить те, що у нього існували конкуренти, які використовували його ім'я. Під ім'ям «Н. М. Губанов» друкувалися книги в Одесі, «А. М. Губанов» – Бердичеві. Але ж й Тимофій Олександрович намагався у будь-який спосіб збільшити свої прибутки, наприклад, якщо обійти авторські права. Так, 1901 року без відома укладача, українського письменника Б. Грінченка, Губанов випустив популярний збірник анекдотів та оповідань «Веселый оповидач», до якого приєднав інший грінченківський збірник, що раніше друкувався окремою книгою «Казки та оповидання». З цього приводу письменник відкрито звинуватив видавця у плагіаті, звернувшись із відкритим листом у «Київську газету», де, зокрема, було сказано, «ні за це поєднання двох зовсім різних речей, ні за грубі коректурні помилки та безглуздий малюнок на обкладинці згаданої книжки я не беру на себе відповідальності, тому що передрук зроблений п. Губановим без мого відома, самовільно, за що видавець притягається мною до відповідальності»
ТЕТЯНА КАРОЄВА
Все заведения в этом доме |
